Хроніки «реформованої» прокуратури: коли 6 судових рішень прокурорам не указ

Вшосте поспіль (!) слідчий суддя задовольнив скаргу адвоката В. Поляновського та скасував чергову постанову чергового прокурора про закриття кримінального провадження відносно К. з неналежної підстави. Слідом за чотирма постановами Генеральної прокуратури України 11 січня була скасована вже друга постанова Прокуратури АРК та м. Севастополя.

Скільки зобов’язуючих ухвал слідчих суддів необхідно мати прокурорам, щоб вони нарешті почали дотримуватись закону та приймати правомірні рішення, засновані на здоровому глузді? 10, 20, 50?.. Процесуальний закон з цього приводу не містить чітких положень. Також він не передбачає жодної відповідальності для недобросовісних прокурорів.

Безкарність породжує цинізм та вседозволеність. Приклад К. це вчергове яскраво демонструє.

Нагадаю, прокурори Генеральної прокуратури України Є.О. Красножон та У.С. Асанов чотири рази закривали кримінальне провадження стосовно К. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка не підтверджується матеріалами провадження. Всі чотири постанови були послідовно скасовані слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва з відповідним обґрунтуванням. Після передачі справи під процесуальне керівництво Прокуратури АРК така ж доля спіткала й постанову прокурора О.В. Жакоміна (п’яту за хронологією).

11 січня поточного року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області своєю ухвалою скасував вже шосту таку постанову – наразі за підписом прокурора Прокуратури АРК та м. Севастополя С.Ю. Яриш. Прокурор вирішила відійти від шаблону своїх попередників та в якості правової підстави свого рішення послалась на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, який, втім, до цієї категорії проваджень взагалі не може застосовуватись. Єдиною обґрунтованою підставою в цій справі може бути лише п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК (за відсутністю події злочину), на чому К. наполягає вже більше 5 років.

На жаль, з високою вірогідністю можна спрогнозувати наступний, вже сьомий раунд судового протистояння К. з прокуратурою в боротьбі за елементарну справедливість. І кінця цьому не вбачається. Так триватиме доти, доки не тільки на законодавчому, а й на виконавчому рівнях зміст словосполучення «реформа прокуратури» не обмежуватиметься порожньою імітацією та заміною вивісок, а матиме максимально жорстке, реальне практичне втілення.