57568 1 Комітет процесуального права АПУ спільно з колегами з Комітету з оподаткування АПУ 28 січня провів круглий стіл, на якому обговорювались питання, пов’язані з практичним застосуванням адміністративними судами положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства і п. 56.4 Податкового кодексу України.

Згідно з вищезгаданою нормою КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Аналогічним за змістом є п. 56.4 ПК. Однак адвокати вимушені констатувати, що в більшості випадків адміністративні суди трактують ці норми таким чином, що фактично зводять їх зміст нанівець. Особливо це стосується податкових справ – найбільш поширеної категорії адміністративних спорів.

Система адміністративних судів України була створена з врахуванням досвіду Німеччини, Франції, Нідерландів. Але в даному випадку чітко прослідковується, як так звана «місцева специфіка» може звести до нуля ефект будь-якої позитивної норми. Платник податків, як і за старих часів, вимушений самотужки доводити законність своїх дій перед судом, а представник ДПІ зазвичай займає в процесі позицію певною мірою привілейованої особи, якої вимоги закону не стосуються. Тим самим штучно платник податків позбавляється дієвого процесуального інструменту захисту своїх прав і інтересів і ставиться в умови, що не мають нічого спільного з принципом рівності сторін адміністративного судочинства.

Презумпція винуватості платника податків, яку мовчазно визнають і використовують судді, настільки явно протирічить процесуальному закону, що фактично можна говорити про черговий приклад дискредитації українського правосуддя. Адвокати в розумінні цієї проблеми були єдині.

Звісно, ці положення не виключають обов’язку платника податків захищатися і висувати докази на підтвердження своєї позиції, якщо претензії податкового органу ззовні об’єктивно обґрунтовані. Проте практика показує, що таких випадків - меншість.

Додатково присутні приділили увагу питанням застосування в судовому процесі правових доктрин (реальності правочину, переваги змісту над формою та ін.), а також питанню правомірності застосування ДФС України в односторонньому порядку своїх внутрішніх електронних баз даних у відносинах з платниками податків, у т.ч. при проведенні податкових перевірок.

Окрім безпосередньо адвокатів, слід виділити участь в зустрічі Олексія Муравйова, судді Вищого адміністративного суду України, члена Вищої Ради юстицій України.