03 жовтня 2014 р. за участю адвоката Віталія Поляновського відбувся вже ІІІ Судовий форум Асоціації правників України. Він традиційно зібрав юристів, адвокатів, суддів, науковців, для яких судова практика складає основний або превалюючий зміст професійного життя, тобто тих, хто тією чи іншою мірою спеціалізується в своїй галузі на судочинстві.

Цього року рівень присутніх був як ніколи високим. Чого варті лише прізвища голови Верховного суду України Ярослава Романюка, голови Вищого адміністративного суду України Олександра Нечитайла, голови Вищого господарського суду України Богдана Львова, судді Конституційного суду України Станіслава Шевчука. З вітальним словом виступив заступник голови Адміністрації Президента України Олексій Філатов. Наукову спільноту представляв доктор юридичних наук, професор Володимир Ротань (Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського). А в роботі секції кримінального судочинства прийняв участь Ігор Фомін, відомий правозахисник і адвокат.

Завітали на зустріч і іноземні гості, зокрема, керівник групи експертів проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Віргіліюс Валанчюс (до речі, колишній голова Верховного адміністративного суду Литви) та Альгірдас Кужма (в минулому Посол Литви в Україні).

Перелік тем для обговорення був запропонований доволі широкий. Звичайно, із зрозумілих причин, які диктує саме життя, присутні не могли не приділити особливої уваги темі реформування судової системи і люстрації суддів. Цілком прогнозовано ця панельна дискусія викликала особливо жвавий інтерес і палкий обмін думками. Адже наразі далеко не кожний професійний юрист зможе не напружуючись навести реальний приклад «суду по-новому», що вже казати про пересічного, не обізнаного в судовій специфіці і незадоволеного ходом реформ громадянина, який чекає на результат у простому і зрозумілому для нього форматі «судові рішення – законні і справедливі, суддя-хабарник - за гратами».

Судову систему необхідно міняти, у цьому погодились усі. Але як саме це робити – тут варіантів було ледь не стільки ж, скільки учасників. Спори точились навколо того, чому слід приділяти основну увагу – спеціалізації судів або спеціалізації суддів. Чому наймолодший із Вищих спеціалізованих судів розглядає як кримінальні, так і цивільні справи, чи то данина радянському минулому або нагальна практична потреба? Та ін.

В ході дискусії Я. Романюк взагалі висловив цікаву ідею відносно того, що на рівні першої інстанції необхідно створити суд, який би займався вирішенням усіх без винятку справ, що після уніфікації правил звернення до суду за усіма процесуальними кодексами значно полегшить життя для простих людей. Триланкова судова система у цьому випадку має очолюватись єдиним судом касаційної інстанції – Верховним судом України.

Словом, захід пройшов доволі цікаво і пізнавально для його учасників. І дуже хотілось би, щоб усі позитивні напрацювання зустрічі не лишилися лише теорією, порожніми літерами на папері. Адже сьогодні Україна як ніколи близька до того, щоб відійти від декларацій і реально змінити своє майбутнє на краще. Не скористатись такою унікальною можливістю – злочин перед нащадками.

14970   14963   14989   14951   14976   15051