Законопроектам – юридичної виваженості!

10 вересня зібралось чергове засідання Комітету з кримінального і кримінально-процесуального права Асоціації правників України, серед членів якого був присутній і Віталій Поляновський. Цього разу воно було присвячене аналізу законопроекту «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

Цей поданий Урядом законопроект був прийнятий Парламентом за основу у першому читанні 14 серпня і направлений на доопрацювання до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Судячи з усього, таке «доопрацювання» має передбачати кардинальне переформатування проекту, адже від професійного ока присутніх на заході адвокатів не укрились численні неузгодженості запропонованих змін, неточності і неясності. Склалось стійке враження, що законопроект формувався поспіхом, без глибокого юридичного аналізу, з мотивів лише однієї «революційної доцільності». Адже його мета, направлена на посилення кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні відповідної категорії злочинів осіб, які переховуються від слідства і суду за межами України, сама по собі позитивна, тим не менше, досягатиметься надто явними порушеннями основоположних прав і свобод учасників кримінального провадження.

Зокрема, незрозуміло, яким саме чином буде доказуватись факт умисного ухилення від українського правосуддя особи, яка може перебувати за кордоном за власними бізнесовими справами чи на відпочинку без увімкнених засобів зв’язку (які юридично не є обов’язковими) і з цієї причини не буде навіть знати про специфічний інтерес до своєї персони в Україні. Або яким саме чином буде забезпечуватись право цієї особи на захист у період відсутності, якщо призначений для неї, але не нею особисто адвокат буде мати в своєму розпорядженні лише матеріали сторони обвинувачення, без контакту з підзахисним. Викликає також сумнів доцільність призначення покарання у вигляді конфіскації майна за відсутності корисливого мотиву у діях винного. І т.ін. Подібні моменти є особливо недопустимими з огляду на обраний державою курс на євроінтеграцію.

У підсумку присутні висловили одностайну думку про те, що у запропонованому вигляді законопроект № 4448а від 08.08.2014 р. приймати не можна, тому що за своїм специфічним змістом він мало відрізняється від сумнозвісних «законів 16 січня». І завдання АПУ на даному етапі – донести цю позицію до парламентаріїв, у т.ч. Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.