188 bГенеральна прокуратура України, проводячи досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно підозрюваного – Клієнта адвоката В. Поляновського, минулого тижня звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на затримання цієї особи з метою її примусового приводу для розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, як було встановлено пізніше, в клопотанні прокурор навів завідомо недостовірну і неповну інформацію щодо підозрюваного. Насправді жодної з підстав для ініціювання та, тим більше, задоволення цього клопотання не існувало і не існує: особа не ухиляється від слідства, не чинить йому перешкоди, не тисне на свідків та т.п.

Очевидно, розрахунок прокурора був побудований на усталеній практиці слідчих суддів, яка невірно розуміє термін «закрите судове засідання» і широко використовує це для недопущення адвокатів сторони захисту на судові засідання цієї категорії. Таке припущення засноване на демонстративно негативній реакції прокурора на явку адвокатів підозрюваного з вимогою до слідчого судді надати можливість вичерпно представити свою правову позицію.

У підсумку суддя, хоча і провів закрите судове засідання лише за участі прокурора, все ж таки врахував численні доводи адвокатів та 21 лютого 2016 р., після тривалого перебування в нарадчій кімнаті, відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення по причині недоведеності наявності необхідних підстав. На чому і наполягав захист.

В сукупності з черговою ухвалою слідчого судді від 24 лютого 2016 р., прийнятою в порядку ст. 303 КПК України, недільна ухвала посяде своє місце в довгому рядку судових рішень, що фіксують правильність позиції, зайнятої захистом у цьому кримінальному провадженні.